Шановні колеги!

Шановні колеги!

Щиро вітаємо Вас із величним християнським святом Воскресіння Христового!

Публікаціявсі друкуватиДрукувати

2010-02-18 14:28:00

Історійка про туалетне мило або Службова червоточина.

Начальник філії „Шепетівська ДЕД” Юрій Бродюк в нинішньому році з тріумфом виграв дві судові справи, удостоївся нагороди міського голови, а колектив двох похвал із київських висот. Досягнення не втішили начальника облавтодору Петра Гнидюка. Той воліє бачити на чільних посадах дільниці собі потрібних людей.

Бродюка послужний список – дай Боже кожному! Інженер-будівельник у Хролині. У відділі капітального будівництва управління сільського господарства од найнижчого щабля сягнув найвищого. Був головним архітектором району, першим заступником і тимчасово виконуючим обов’язки голови РДА.
Керівники області рекомендували у низову шляхову службу амбітних, з фундаментальними знаннями людей, які засвідчили себе на попередніх посадах. Таких, що мислять, працюють. З поміж інших головним інженером, а потім начальником філії став посадовець відділу капітального будівництва облдержадміністрації Юрій Бродюк.
Коли його у шляховики рекомендували – Гнидюка думки не запитали. У Хмельницькому ж бо знають, як знеславив той себе у Шепетівці і лише „за законом руки” збанкрутілого київського очільника державних доріг на облавтодорський олімп виплигнув...

„А ти не спеціаліст”

Облавтодорський очільник не змирився, що не по його виходить. Перед попередником наполягав, щоб той звільнив головну бухгалтерку Олену Ільчук, наперекір керівнику області не приймав головним інженером Юрія Бродюка.
Перший конфлікт створив квазізаступник начальника з експлуатації (наразі, а може, й досі? такої посади в облавтодорі не було) Олександр Зелінський під час завершення реконструкції шляхопроводу через мережу вузлових колій станції Шепетівка. Зненацька виріс перед робітниками дільниці і нумо кушпелити: те не так, се не так, доведеться переробляти.
- Вас послухаєш – зроблене нами завтра піде прахом, - не стерпів професійного приниження котрийсь з робітників. – Ви досі не виправилися, а ми вас нічому не навчили. Розберіться нарешті в собі!
Очевидцями суперечки стали робітники інших областей, журналісти.
– Люди зробили добротно. Навіщо ви з ними так ведете себе? За якість і технологію відповідаю, бо разом з ними працював, – заступився головний інженер Юрій Бродюк, до якого Олександр Зелінський, вдавши, що не помітив, навіть „добридень” не сказав.
- А ти не спеціаліст! Краще б помовчав!.. – кинув на загал облавтодорівець. Робітники миттєво відреагували: – Не ображайтеся, Олексійовичу! Він у нас колись працював, знаємо що за птаха...
На щастя Зелінського покликали, тим врятували од кпин. Знав бо, що майже кожен робітник дільниці має автодорожну освіту, а робітничу професію обрав із-за більшого заробітку, ніж посадовий оклад, згідно направлення.
Торік у листопаді, коли Бродюк вже керував філією, з облавтодору приїхало аж троє працівників із скаргою робітниці-пенсіонерки Віри Іванової з села Зеленці Старокостянтинівського району. Більше, ніж через півроку скаргу виплодили на комп’ютері і нібито надіслали у Міністерство транспорту і зв’язку, у ДП „Хмельницький облавтодор” та філію „Шепетівська ДЕД”. Робітниця Іванова вимагала відмінити догану, яку їй оголосили ”за те, що я не була на роботі 29-30 квітня 2008 року”, відтак у професійний день позбавили премії. А ще писала, що протягом двох років не отримувала оранжевих жилеток, а майстер Валентина Вичавка „пару брезентових рукавиць видала, а мила не видала”. Інші робітники ДРП достеменно знають, що тоді їхня односельчанка „зумисне не пішла з нами на роботу, а про брусочок мила соромилася б писати”.
Фабрикації надто зрадів Гнидюк і роздув справу. Не шкодував ні дефіцитного бензину, ні робочого часу трьох фахівців, ні паперу для пояснень шляховиків. Бродюк у свою чергу перепровірив достовірність написаного Івановою і довідався значно більше, ніж тоді, коли виносив догану порушниці трудової дисципліни, не на користь скаржниці-робітниці.
В облавтодорі написали наказ. Юрія Бродюка викликали, щоб перед апаратом принизити за… віртуальний брусочок мила, подібні якому лежать в ДРП біля вмивальника – мий руку, вмивайся, додому бери…
– Не сміши себе, Петре, викинь написане. Твою липу прокурор вмить опротестує…
Гнидюк знав, що буде саме так. Але, очевидно, мав задоволення, що поставив авторитетного у Шепетівці Бродюка перед собою, аби знав з ким діло має..!

Шепетівськи стовпи з європейськими знаками.

Не повірите, але факт. Валерій Ординський, ставши тимчасовим виконавцем обов’язків голови райдержадміністрації також підлив масла у вогонь на догоду Гнидюкові. Викликав начальника філії ДЕД і зажадав, щоб той негайно встановив на шляхах державного підпорядкування знаки… європейського зразка. Набагато компетентніший Бродюк, який ще недавно сидів за цим столом, делікатно натякнув Ординському: його бажання нездійснені. Тим часом хоч завтра майстри виведуть людей за умови, що райдержадміністрація зробить замовлення в облавтодорі, відтак знаки виготовлять у Кам’янці-Подільському, а район перекаже щонайменше 34 тисячі гривень з бюджету. Відтак розтлумачив, що шляхи до державної компетенції, а ДЕД лише виконавець робіт.
Як на мене історійка зі знаками «європейського зразка», це не більше, ніж зачіпка, щоб створити конфліктну ситуацію на терені району і втягти у неї начальника Шепетівської філії. Випадково став свідком телефонної розмови Ординського з Гнидюком, відтак районщик залишив нагальні справи і помчав у Хмельницький. Про європейські знаки вже не йшлося, але некомпетентний Ординський наскаржився, що Бродюк не виконує його розпоряджень. Доручив обкосити знак «Шепетівка», а він цього не зробив.
Зауважу, тимчасовець не мав права втручатися в діяльність обласної структури, тим більше спонукувати до будь-яких робіт. Як і той стовп із знаком «Шепетівка», який відноситься до компетенції міської ради. Та обкосив його тракторист «на громадських засадах за державний кошт», згідно стандарту, якого не знає Ординський…
У будь-яку пору року робіт на шляхах державного підпорядкування більше, ніж досить. Майже всю зиму майстри і робітники забезпечувли безаварійний рух і готували трасу до спецпроїзду. Весна додала робіт, створила напругу. Заявили про себе підґрунтові води, почав здуватися асфальт. Шляховики вийшли на траси раніше строку. На перше місце поставили технологічний порядок робіт. Зосередили їх на ділянках де з’явилися горбки, утворилися гармошки, пружинився асфальт. Рятуючи серпантин у місцях його можливої руйнації , за день зроблене люди зачищали, прибирали з узбіч сміття і вивозили.
Тим часом в області оголосили місячник з благоустрою. Комісія облавтодору обстежила стан державних шляхів і визначила обсяг робіт у межах виділених коштів. Шепетівську філію зобов’язали готувати трасу од Нетішина до Старокостянтинова для спецпроїзду. Ні сіло, ні впало в райдержадміністрації заопікувалися не благоустроєм районних і сільських шляхів, а чомусь, на подив дедівців, санітарним станом державної траси. Валеріан Ординський із київських курсів на яких тоді перебував, щодня давав вказівки заступникові Маньковській, як та має керувати роботами. Вона у пік підготовки траси для спецпроїзду самоправно зняла техніку і перевела її на ліквідацію стихійного смітника у межах держлісгоспівського лісу,ніби там не мають власних тракторів і машин.
Масла у вогонь підлила санепідемстанція. ЇЇ посадовець Андрій Нечипорук зробив традиційний припис і зажадав прибрати узбіччя трас од сміття (шляховики робили це в комплексі), а також стихійні смітники. Останні до компетенції філії не відносилися і ліквідувати їх за власний кошт майстри відмовилися.
Санстанція некомпетентно, упереджено оштрафувала начальника філії «Шепетівська ДЕД». Прокуратура винесла протест. Тоді санепідемстанція, зменшивши наполовину суму, вдруге оштрафувала Бродюка, буцім за невиконання припису і вимагала негайної сплати. Головний санлікар Володимир Мазаєв разом із Андрієм Нечипоруком спонукували аби той хоч півсотні гривень переказав у банк. Нечипорук нагло заявив: «Якщо ви такі бідні, то я дам п’ятдесят гривень, а ви занесіть…».
Про дерибан, який створили Ординський, Мазаєв, Нечипорук повідомлено в облавтодор. Дільницю втягнуто в процес судів. Подейкують, що тоді Гнидюк опікувався будівництвом власного котеджу на березі Дністра, а не мав часу займатися справами філії.
На засіданні колегії райдержадміністрації у Шепетівці голова ОДА Іван Гавчук за даними комісії назвав найкраще підготовленими державні шляхи у Славуті, Шепетівці, Старокостянтинові, тим часом ескулапи од шепетівської санітарії товкли своєї, ніби воду в ступі. Голова Шепетівського суду Ніна Мазур поклала край вакханалії і відмовила незаконній претензії санепідемстанції.
–Якби майстри взялися виконувати безглуздий припис Мазаєва-Нечипорука, то стихія завдала б асфальтові збитків щонайменше на триста тисяч гривень,- підрахували економісти філії. – Більше, некомпетентні санітари вимагали, щоб ДЕД ліквідувала стихійні смітники, які до державних доріг не належать.
У травні Президент України Віктор Ющенко перебував у Славуті. З Житомирщини повз Гриців, Ленківці, Чотирбоки на Тернопілля проліг шлях голови Верховної Ради України Володимира Литвина. ХАЕС відвідували урядові і зарубіжні делегації, вчені. З Києва зателефонували у філію і подякували колективу «за зразкові дороги на Славутчині, Шепетівщині і Старокостянтинівщині». А через два дні після візиту на Славутчину Президента України головний шепетівський «санітарний ескулап» передав на судове засідання кілька кольорових світлин із смітників невідомо де й коли сфотографованих… Аж суддя обурилсся: ви даєте собі звіт?!
Але начальник облавтодору вишукав зачіпку. Він дорікав Бродюку, щоб той використав якусь дещицю матеріалів запасу на підготовку траси для спецпроїзду, навіть погрожував доганою.
–То був час, коли ми, не дивлячись ні на що, отримали право використовувати запас, - відповів Бродюк. – Облавтодор не виділив нам ні краплі пального, ні кілограма будматеріалів для ремонту доріг. Їх просто не було. І ми не мали за що купити.
Автор цих рядків, як помічник депутата, звернувся за допомогою до одного з очільників області. Неупереджено розповів про ситуацію в колективі, яку створив обласний шляховик,як той поступово і зумисне затягує у глухий кут, до банкрутства одну з найпотужніших кадровим потенціалом філію дорожньо-експлуатаційної дільниці. І коли було піднято телефонну трубку і спокійно запитано, які Петро Іванович має претензії до Бродюка, той скоромовкою і злякано відповів:
– Це не я, це Ординський… З Бродюком працюємо в заданому ритмі…
Аж не зручно стало за Петра Гнидюка, чесне слово. Він безжально здав собі подібного, який, можливо, виконував його замовлення.
Влітку на Поділлі перебував голова правління ДАК „Автомобільні дороги України” Валерій Вощевський. Завітав на базу філії у Шепетівці. Поінформований успішним забезпеченням спецпроїздів очільників держави, він оглянув господарство, цікавився кілометражем доріг, які обслуговує колектив, кадровим потенціалом, відтак Бродюковим фахом, місцями роботи і наказав Петру Гнидюку, який супроводжував столичного управника шляхів.
– Саме такі перспективні фахівці нам потрібні. На цій базі створіть школу передових методів праці і навчайте людей…
Очевидно до шмиги обласному шляховику поради та вказівки керівника державної галузі. Через місяць він приїхав і категорично сказав:
– Краще, Юрію, подай заяву за власним, або я тебе вижену…
Не один раз замислювався яку має потужну нервову систему підлеглий, щоб терпіти моральні та психологічні збиткування. Лише цього року від безпідставних прискіпувань, нападів, стресів, які створив обласний шляховик, Юрій Бродюк двічі потрапляв у райлікарню.

Грицівський «людожер»

Ставши начальником філії Юрій Бродюк призначив майстра ДРП Петра Вичавку тимчасовим виконувачем обов’язків головного інженера. Наразі це був найкращий вихід із ситуації. Шепетівським шляховикам обмежили фінансування, скоротили обсяги робіт. Облавтодор зажадав скоротити частину людей,а решту перевести на триденку.
Одного разу Зелінський зателефонував і наказав начальнику філії не відлучатися з кабінету, бо «… ми привеземо для філії головного інженера». Разом із Зелінським ввійшов шепетівець Станіслав Глушківський, який свого часу настирливо пропонував себе, якщо не першим заступником голови РДА, то начальником ДЕД, відтак керівників управління «Укрнафтогаз» переконував, що тільки він зробить найкращою Шепетівську газонаповнювальну станцію, хай тільки його призначать начальником. Третім виявився грицівчанин Едуард Бялковський, який доводиться ходакові за посадами племінником.
– Пишіть подання на ім’я начальника облавтодору і приймайте головного інженера, - безапеляційно наказав заступник начальника.
Робив у супереч посадовій інструкції. Бо начальник низової ланки підбирає головного інженера, робить відповідне подання. Претендент на таку посаду мав би мати вищу освіту відповідного напрямку і «стаж роботи за професіями керівників нижчого рівня не менше п’яти років».
Щоб не сталося суперечки, Бродюк написав таке подання. Гінець навіть не представив головного колективу, кудись конче заспішив. Стали Бялковському справу оформляти – очам не повірили. Послужний список повністю не відповідає дорожньому фахові. Наступного дня з Грицівського ДРП «по секрету» передали: «Бялковський не алкоголік, але як зап’є, то надовго!»
А на тижні у кабінет начальника ввійшов один із шоферів:
- Олексійовичу, попередьте головного. Я не дозволю, щоб зі мною невіглас дорожньої справи нагло розмовляв…
А незабаром на ноги стала контора. Із плачем у кабінет начальника вбігла працівниця: «Головний на людях назвав мене такими словами, яких я вжитті не допускала! Поставте на місце хама, або я зараз зателефоную чоловікові, хай він розбирається з ним…»
Тактовний од природи Бродюк наразі згладжував інциденти, добрим словом навертав ставленика облавтодору. Зауваження що горохом об стіну. Головний інженер так розперезався, що всупереч механіку зняв головку із діючого двигуна і самочинно передав у Грицівську ДРП, а з якогось часу перестав виконувати розпорядження Юрія Бродюка.
- Для мене начальник Петро Іванович Гнидюк! Я з ним пораджуся, чи доцільно виконувати ваше завдання, чи воно чогось варте! – говорив на загал ітеерівців, витягував мобілку і набирав номер Олександра Зелінського, а той повчав, що має робити ставленик.
Навесні працівникам природоохоронної прокуратури впала в очі купа сміття на технічному майданчику межі Старокостянтинівського та Шепетівського районів. Бялковського оштрафували. Його ставленики мовчки проковтнули гірку пілюлю. Та не проникся роботою головний. Ніби у відповідь штрафові пішов проти колективу „ва-банк”. Чи не щодня в облавтодор передавав фальшивки. Приміром інформував, що „трактористи на ніч з вигодою для себе ставлять агрегати у власних дворах, ранками та підвечірками орють сільські городи, а заробітками діляться... Техніку в боксах зумисне розкиданою тримають. У бухгалтерських манускриптах одні порушення. Начальник займається ґешефтом з підприємцями... Дисципліни немає...”
В облавтодорі знали, що брехня брехнею поганяє, але дехто радів такій інформації, може, й рибка впіймається у брудній воді. Трапилось, що самому очільнику не вгодили. Попрохав Гнидюк, щоб переправили коток із філії на берег Дністра. Відмовив Бродюк, бо той агрегат поламаний, а запчастин немає, ніде в околиці взяти.
Перед сьомою ранку на дільницю примчав із Хмельницького головний механік облавтодору Дмитро Тимощук і найперше зажадав показати саме того котка, якого шеф наказав перевірити. Переконавшись, що агрегат таки несправний, став ревізувати інші, відтак – чи трактори загрегатовані з плугами або з фрезою на місцях.
– Ви проводьте планерку, а я поговорю з головним інженером, - наказав Юрієві Бродюку. Ранковий гість з чим приїхав, з тим і поїхав. Навіть „до побачення” не сказав, як і про мету візиту. Через день із Кам’янки на Славутчині передали, що у двір до одного механізатора зайшов незнайомий селу чоловік, позаглядав довкола загрегатованого трактора з плугом. Вискочив хазяйський пес і нібито чоловікові подер штани.
Поведінку Бялковського взялися обговорити „по-товариські на планерці ітеерівців”, і про ті нескінченні доноси також. А він у крик:
- Я вас о-о-о! – підскочив з стільця і потяг на себе уявні віжки, зробивши уявну секс пантоміму. – Я прийшов сюди, щоб вас усіх зїсти. З того дня на головного інакше не кажуть, як „Грицівський людожер”. Але він тим не переймається, більше, ще й радіє!
Залишається незрозумілою Гнидюкова політика. Навіть в облавтодорі подейкують, що в нього невідає права, що чинить ліва. Власні дивацтва нерідко приписує Олександру Зелінському, якому також пришили ярлик „Рупор Гнидюка”.
Ось приміром, головну бухгалтерку Олену Ільчук викликали в облавтодор із звітом. Тим часом у філію відрядили комісію із чотирьох чоловік, щоб зробили ревізію бухгалтерських документів. Ільчук, переступивши поріг облавтодору одразу притьмом гналася у Шепетівку. Чотири дні до пізньої ночі люди ревізували документи, але істотних порушень не виявили, їх просто не було. Гнидюк тим часом засумнівався в актові. Відкликав із планової перевірки в іншому районі найкваліфікованішого фахівця і відрядив у Шепетівку на повторну ревізію. Спец проревізував кожен папірець з печатками і без оних – руками розвів. Але і йому не повірили...
Не заспокоївся головний обласний шляховик. Поїхала Ільчук у Київ, а в Шепетівку ревізори з облавтодору знічев’я бензин палять. І нумо „потрошити” справи, знімати з деяких документів ксерокопії.
У філії здійнявся рейвах. Ті що приїхали – знервовані, бо не найшли порушень. Ті що в бухгалтерії – також „на нервах”: може, і справді в чомусь помилились...
Бродюк не стерпів, зателефонував Гни дюкові, присоромив за такі „польоти”.
- Та це не я, це Зелінський. Ти його, Юро, знаєш! Мене тоді в Хмельницькому не було, - кривив душею. Насправді дачею-котеджем займався.
Що ж шукали також знервовані люди у тих бухгалтерських манускриптах? Всього-на-всього доскіпувалися, як працює Шепетівська філія в умовах, що їх створив облавтодор: бензину і солярки не виділяли, запчастин не давали, будматеріалів катма, а фарба тільки біла і чорна...
Облавтодор, а швидше сам пан Зелінський лише сіль щедро пропонував за рахунок прибутків шепетівського підрозділу. Ніби на засолку...
Тим часом техніка у філії на рівні раннього Гнидюка, коли він тут ще начальникував. Тепер очільник антагоністом до „Альма матер” став. Щоб підприємство в кут загнати, заборонив використовувати власні обігові кошти для закупівлі високооктанового бензину, запчастин, що дозволено сусіднім організаціям, того ж таки облавтодору.
Ревізори, перевірили договірну систему за 2008 рік. З області наклали вето колективу заробляти на стороні гроші і позичати пальне...

Облавтодорівський безлад або хто є ху...

Подія, що сталася на Чотирбоківському ДРП набрала розголосу в районі. У вихідний селяни побачили, що на „Серебрянова базу” в’їхали машини, їх завантажили щебенем й ті кудись його повезли. Дали знати в оселю майстра, який перебував у профвідпустці. Той очам не повірив. На проммайданчику біля місива стояв Петро Гнидюк, начальник.
Між чоловіками зчинилася несамовита сварка. Віктор Сєрєбрянов, ніби щебенем в обличчя сипав шляховикові – що про того думав, знав, те й казав. Чужі люди, зрозумівши що їх втягнуто у непристойну справу мерщій загуркотіли машинами.
Дерибан влаштував Гнидюк з подачі Бялковського. Той доніс, що майстри Серєбрянов з Вичавкою висипали бурти із гранітних відсівів і замаскували їх щебенем. Ось і не вистачає 130 тонн продукції в одному бурті і 50 тонн у другому.
Тим часом в акті „недостача” першого бурту зменшена у кілька разів, а про півсотні тонн щебеню взагалі не йдеться. До Серебрянова „недостачі” засвідчено брак, що утворився декілька місяців тому на відрізку дороги через поставлену неякісну, як стверджують спеціалісти, заводського виробництва в’яжучу масу.
Вчинок очільника облавтодору – звичайнісіньке службове хуліганство. Комісії на проммайданчику не було. Замірів бурта ніхто не робив. Щебеню не переважували. Лабораторних аналізів на сортність продукції на час її заготівлі облавтодор не проводив. І нарешті, невідомо, яку кількість продукції вивезли на сторону наймані Гнидюком автомобілі. Але це справа слідчих, а не газети...
Достеменно: головний облавтодорівець мріяв нанести Бродюку вирішальний удар, розправитися з неугодним, а обласним очільникам, які рекомендували його на посаду філії у Шепетівці, показати, хто у відомстві хазяїн! Заодно провчити, у допр засадити майстра Серебрянова...
Навесні, коли Шепетівчани готували спецпроїзд Гнидюк наказав... майстрові відправити у ліс навантажувач. На халяву, зрозуміло. Там агрегатові жаба моні дала – зламався, не подужавши колод, які вантажили на начальницький котедж над Дністром. Майстер попрохав, щоб Петро Іванович виділив з облавтодорівських запасів запчастини і компенсував пальне. Той залякав: „Вітю, не дурій, бо поплатишся”! Тим часом навантажувач терміново знадобився на трасі... Про те що він поламаний, а пальне використане на користь начальника облавтодору, Серебрянов написав у „покаяній” Бродюку.
Пан Гнидюк не пробачив обом такої зухвалості, хоча збитків за власний кошт досі не компенсував. Своя сорочка, як кажуть, ближче до тіла. У Шепетівці домище „на двох” за рахунок підприємства вигрохав і приватизував, власну хатину за містом на новому масиві вивершив, свояку шепетівчанину лінійний двоквартирний будинок біля села Плесна приватизував, як у Шепетівці начальникував. Тоді ж діляночку біля шиномонтажної за містом при казенній дорозі забив. Коли я, прикинувся віртуальним „покупцем” на ту діляночку, робітник що вештався біля монтажної дав мені „номерок телефона власника”. Зателефонував я у Хмельницький, а виявилося, що то приймальня начоблавтодору.
Призначаючи Гнидюка на посаду начальника облавтодору, колишній київський управник українських доріг Ігор Донкевич зробив „придане” дружкові – півмільйона гривень не пошкодував на квартиру у Хмельницькому для Петра Гнидюка. До речі, половину суми здерто з прибутків Шепетівської філії. Очевидно, відчував, що незабаром „їх підуть” з українських державних доріг, а така „цінна кадра” у „шепетівських дівках” засидиться...
Чомусь на усіх рівнях Гнидюкових кар’єр утаємничують, що очільник облавтодору великий гріх має. У Шепетівці, будучи першим заступником міського голови на центральній вулиці між двома зебрами пенсіонера-міліціонера на той світ відправив. Збив поважну і авторитетну у місті людину за два кроки від міськрайонного відділу внутрішніх справ. Тим часом слідство вели чомусь старокостянтинівськи шерлокхолмси. І справу в тамтешньому суді розглядали. Сухим вийшов перший заступник міського голови. Спокійно каденцію відбув. Навіть на мерське місце зазіхав – голосів недобрав.
Дружки, вихідці із Шепетівки, що у Хмельницькому причаїлися прагли всунути його таки на посаду першого заступника, але Святослав Шпильченко категорично дав одкоша. І як говорив мені, до когось там у немилість потрапив.
А справа із щебенем, навантажувачем, пальним, запчастинами, Серєбряновим роздувається як мильна булька. У Шепетівську філію Олександр Зелінський на залізному пегасі з „чорною вістю” примчався. Гнидюковим наказом, ніби з власних штанів ремінцем карав підлеглих – догани роздавав.
Читання швидше скидалось на фарс, аж ітеерівська еліта обурилась. Людям терпець увірвався, остогидли інтрижки облавтодорівського чванства, після якого протягом трьох років чистили базу, ніби Авгієви конюшні. Шандра, коли відвідав філію, очам не повірив, до якого ладу люди довели дільницю і чого при Гни дюкові близько не було.
- Ви зумисне затягуєте дільницю до банкрутства! Мстите колективу, що не підтримав організованого вами страйку проти урядової реорганізації служби!, - заявила одна з членів профспілкового комітету, - Це негативно позначається на мікрокліматі в колективі та виробництві. Ми організуємо поїздку в Київ під державними прапорами.
У Зелінського задрижав голос. Збагнув, чим інтрижка може закінчитися. В тому числі і для нього. Його пішли з попередньої роботи, як нездалого фахівця, Гнидюк врятував. Тепер вірою і правдою йому служить.
- Я лише виконавець! Я лише виконавець! - вслуховуюсь у повний запис зібрання на магнітну стрічку, що швидше скидалось на службовий балаган. Припертий потужним протестом людей Зелінський мерщій залишив кабінет. Наступного дня Юрій Бродюк подав до суду Петра Гнидюка за безпідставну догану. На судове засідання той не прийшов, хоча трьома годинами раніше перебував на іншому судовому засіданні в тій же Шепетівці. Міжрайпрокурор опротестував догану, винесену Серєбрянову. Переконавшись, що його доноси нічого не варті, а Гнидюк не більше ніж звичайнісінький інтриган, „в стєльку” напився головний інженер Едуард Бялковський. Він прозивав вульгарними словами жінок - працівниць філії, матюкався, погрожував. У кабінеті начальника філії заповзявся зняти... двері із завісів. Вгамовував вупіюса наряд міліції, який викликала котрась із працівниць. Засідання профспілкового комітету розглянуло подання міськрайвідділу внутрішніх справ. У зв’язку з тим, що Бялковському з початку року оголошено три догани, а також оштрафовано - комітет профспілки зажадав звільнити з посади скандаліста, наклепника, п’яничку і посадовця, який не знає і не бажав знати виробництва.
Тим часом Гнидюк опікується звільненням Бялковського. Він зажадав од Бродюка негайних пояснень, чому той без його згоди звільнив інженера-п’яничку. Вкотре обласний очільник засвідчив, що не знає чинного законодавства.

* * *
У чвару, витворену в анналах облавтодору, втягнуто десятки людей. З Хмельницького приїхали у філію службовці і почали брати пояснення у підлеглих, як компромат на начальника, запевняючи, що того звільнять з роботи.
Петро Гнидюк навідався у міжрайпрокуратуру і уклінно став просити тамтешніх працівників, щоб „справу із щебенем” (читайте колотнечею, яку сам затіяв) передали у Хмельницький... Тим самим принизив кваліфікаційний рівень шепетівських юристів. Більше, він надіслав інформацію голові районної ради Миколі Ковальчуку, якого сповістив, що звільняє з роботи депутата районної ради двох скликань Юрія Бродюка. З обуренням той поінформував учасників сесії.
- Всуціль безграмотний і беззмістовний папір, - вже як юрист оцінив Гнидюкову писанину очільник району в розмові з автором цих рядків.
 Гнидюк набрався наглості і строчить а обласну лікарню запит чи хворий Бродюк, чи прикидається? Очевидно по собі міряє людей, бо якщо... на лікарняне ліжко біжить. Як зірветься – у лікарню. Зрештою чи не вся Шепетівка знає яка й до чого пристрасть у Петра...
 Більше, принижуючи гідність людини, навіть лікарів повчає у всуціль безграмотному запиті, у лікарях засумнівався.
Склалося враження, що він належить до отих 30 відсотків населення, яке нездатне самостійно мислити. Відома істина, наукою доведена, а не примха автора.
З Києва приїхав Микола Кухарук із „облавтодорівськими заготовками” і залишив про себе негарну думку. Побувши годину-півтори, став звинувачувати Бордюка, бухгалтера, а головного оцінив: „Хоч і не спеціаліст, але він старався!” Ха-ха-ха, пане перевіряючий, того інженера-п’яничку гноєвозом нарекли на зборах колективу після вашого від’їзду. Ви перевіряли не суть свідомо створеного Гни дюком конфлікту, а доскіпували ся, що Бродюк написав добродію Вощевському. У що ви поставили свій фах, посаду? Розумніший од Гнидюка підлеглий захищається, а йому ярлик... „скандаліст!” Це стиль Гнидюка і Зелінського – один з яких зневажений у Шепетівці, а другий у Хмельницькому з нульовим авторитетом. Гнидюки і Зелінські дорогу до ручки доведуть!
Чомусь конфлікти в облавтодорі не вперше, а традиційні. Один факт чого вартий: висуванець і вбивця людини Петя Гнидюк із натхненником страйк замислили провести у Хмельницькому проти керівників українських шляхів!
Це про щось каже...
Дерибан триває...
Червоточина, що почалася далеко не з брусочка мила. 

Петро Макаренко Подільські вісті, № 19 від 5 лютого 2010 року

Останні публікаціївсі

Газета "Єдиний Центр"всі

Газета "Эдиний Центр"